Словник української мови (1927)/завидний
| ◀ завидна | Словник української мови З завидний |
завидник ▶ |
|
Зави́дний, а, е. Заметный, приметный. Тоді межа завидна була, а тепер кат його зна й непримітно стало. Павлогр. у.
| ◀ завидна | Словник української мови Борис Грінченко З завидний |
завидник ▶ |
|
Словник української мови — З
завидний
Борис Грінченко
1927
Зави́дний, а, е. Заметный, приметный. Тоді межа завидна була, а тепер кат його зна й непримітно стало. Павлогр. у.