Словник української мови (1927)/завидувати
| ◀ завидощі | Словник української мови З завидувати |
завидущий ▶ |
|
Зави́дувати, дую, єш *на що и чого, гл. Завидовать. Ой у броду, ой у броду брала дівчина воду, там козаченько коня напуває, завидує на її вроду. Нп. Завидують мені 6улави, гадають, що є такі, що будуть її краще від мене і вище носити. Лепкий. *Завидує нам нашого щастя доля, насилає ворогів лукавих, грабіжників… Лепкий.