Словник української мови (1927)/завкривдно

Матеріал з Вікіджерел

За́вкри́(в)дно, нар. Обидно. Завкридно йому, що в нього нема. Каменец. у. Тому завкридно, що він сіяв, а той узяв хліба дві копи. НВолын. у.