Словник української мови (1927)/заводитися
| ◀ заводити | Словник української мови З заводитися |
заводіяка ▶ |
|
Заво́дитися, джуся, дишся, сов. в. завести́ся, ду́ся, ди́шся, гл. 1) Вводиться, ввестися, отводиться, отвестися. У їх коні не заводяться на ніч у хлів. Гринч. 2) Вставляться, вставиться. Уже хто й зна відколи все заводиться в його ся картина під скло, та й досі ніяк не заведе. Гринч. 3) Вноситься, внестися (в книгу, запись). 4) Быть полагаемым, положенным на ноты. 5) Заводиться, завестися, появляться, появиться; входить, войти в обычай; устраиваться, устроиться; основываться, основаться. Як заведуться злидні на три дні, то чорт їх і довіку викишкає. Ном. № 1518. Тоді саме заводивсь універсітет у Харькові. К. Гр. Кв. XVI. *6) Обзаводиться. Хиба ж чорноморцеві за службою було коли заводиться спражнім хазяйством? О. 1862. X. 112. 7) Начинаться, начаться. Вже заводиться дощ. Каменец. у. І завелась на ставі геркотня. Греб. 363. Ще на світ не заво́дилось. Еще и не начинало светать. Св. Л. 69. 8) Начинать, начать состязание, спор, ссору, заспорить, ссориться. Стали ділиться… і завели спориться. Рудч. Ск. I. 196. Думав, от заведуться за ту віру, так ні… Стор. М. Пр. 44. Завелися, як той казав: багатий за багацтво, а убогий — бо-зна й за віщо вже. Ном. № 3514. Як поп'ються горілки, то й заведуться биться. ЗОЮР. I. 110. Як би ти не заводивсь, то й не смуткував би тепер, і не стидно б було, що тебе попобито. МВ. II. 10.