Словник української мови (1927)/завороть

by Борис Грінченко

◀ заворотич

Словник української мови Борис Грінченко З завороть

заворсений ▶

Київ: Горно, 1927

За́вороть, ті, ж. 1) = За́воротень 1. Мнж. 180. 2) Круговорот, водоворот, поворот воды против течения. Там завороть: вода тече вниз, а то назад угору. Кобел. у. ( Залюбовск.).