Словник української мови (1927)/завівати
| ◀ завищати | Словник української мови З завівати |
завід ▶ |
|
Завіва́ти, ва́ю, єш, сов. в. заві́яти, ві́ю, єш, гл. 1) Веять, повеять. Холодом завіє. Туди (в труну) й вітер не завіє і сонечко не загріє. Мил. 183. 2) Заносить, занести, завеять. Снігом дорогу завіяло. Ой зірву я листочок та закрию слідочок, щоб не завіяв, щоб не засипав буйний вітерочок. Нп.