Словник української мови (1927)/завідуватель
| ◀ завідування | Словник української мови З завідуватель |
завідувати ▶ |
|
*Заві́дуватель, ля, м. Заведующий (чем), руководитель. Сл. Нік.
| ◀ завідування | Словник української мови Борис Грінченко З завідуватель |
завідувати ▶ |
|
Словник української мови — З
завідуватель
Борис Грінченко
1927
*Заві́дуватель, ля, м. Заведующий (чем), руководитель. Сл. Нік.