Словник української мови (1927)/завіз
| ◀ завіжкати | Словник української мови З завіз |
завізненько ▶ |
|
Заві́з, во́зу, м. 1) Привоз, подвоз зерна на мельницу; также подводы, привезшие зерно, и теснота, ими производимая. Вперше бачу, щоб такий завіз був. НВолын. у. Коло млина вештались люде, зносили з возів мішки млива, пірнали в темноті дверей і знов вертались до возів. Завозу стояло дуже багато. Левиц. I. 373. *2) Множество (длинный ряд) ожидающих чего-либо подвод. Сл. Нік. *3) Переносно: длинная очередь; теснота. Сл. Нік.