Словник української мови (1927)/завірчувати
| ◀ завірчування | Словник української мови З завірчувати |
завірчуватися ▶ |
|
Заві́рчувати, чую, єш, сов. в. заверті́ти, верчу́, ти́ш, гл. 1) Обвивать, обвить тканью, бумагой и пр., заворачивать, завернуть, обертывать, обернуть. Не лізь на колодку, бо заб'єш головку, та буде боліти, нічим завертіти. Макс. (1849), 103. Мені, дівко, та пришиють квітку, тебе, дівко, завертять в намітку. Мет. 15. 2) Завертывать, завертеть, завинчивать, завинтить.