Словник української мови (1927)/завіса
| ◀ завіс | Словник української мови З завіса |
завісити ▶ |
|
Заві́са, си, ж. 1) Завеса, занавес. Левиц. Пов. 52. У церкві на-двоє роздерлась завіса. Чуб. III. 16. Над вікнами висіли з оксамиту та ще з чогось завіси. Стор. М. Пр. 74. 2) Тесемки, которыми связывается опушка меховой шапки (у галицк. мещан). Шапка на завісах. Гол. Од. 19. *На лису голову накладав високу сиву шапку на завісах з синім дном. Борд. 3) Дверная петля. 4) Род жерди для развешивания белья. Вх. Зн. 18. 5) = За́віс. Вх. Уг. 238.