Словник української мови (1927)/завітритися
| ◀ завітати | Словник української мови З завітритися |
завітування ▶ |
|
Заві́тритися, рюся, ришся, гл. Заехать, забраться. Нема мого панича — аж у Чернігів завітрився. Харьк.
| ◀ завітати | Словник української мови Борис Грінченко З завітритися |
завітування ▶ |
|
Словник української мови — З
завітритися
Борис Грінченко
1927
Заві́тритися, рюся, ришся, гл. Заехать, забраться. Нема мого панича — аж у Чернігів завітрився. Харьк.