Словник української мови (1927)/завіхтирити
| ◀ завіхолитися | Словник української мови З завіхтирити |
завіч ▶ |
|
Заві́хтирити, рю, риш, гл. Схватиться вихрем. Загуло, завіхтирило. МВ. (К. С. 1902. X. 155).
| ◀ завіхолитися | Словник української мови Борис Грінченко З завіхтирити |
завіч ▶ |
|
Словник української мови — З
завіхтирити
Борис Грінченко
1927
Заві́хтирити, рю, риш, гл. Схватиться вихрем. Загуло, завіхтирило. МВ. (К. С. 1902. X. 155).