Словник української мови (1927)/завішувати
| ◀ завішати | Словник української мови З завішувати |
завішуватися ▶ |
|
Заві́шувати, шую, єш, сов. в. заві́сити, шу, сиш и заві́шати, шаю, єш, гл. 1) Вешать, повесить. Такого дітей, що й гілля не здержало б (як би завісив). Ном. № 13871. А його мила не злюбила, гей повела його в сад та й завішала. Чуб. V. 804. 2) Завешивать, завесить; увешивать, увесить, обвешивать, обвесить чем-либо. Він усе просив завісити вікна. Левиц. Пов. 81. Купалочка з купа вийшла та й кропом очі завішала. Мет. 312.