Словник української мови (1927)/завіякуватий
| ◀ завія | Словник української мови З завіякуватий |
завіяти ▶ |
|
Завія́куватий, а, е. Разгульный. Один завіякуватий чоловік та піячив у шинку. Грин. II. 171.
| ◀ завія | Словник української мови Борис Грінченко З завіякуватий |
завіяти ▶ |
|
Словник української мови — З
завіякуватий
Борис Грінченко
1927
Завія́куватий, а, е. Разгульный. Один завіякуватий чоловік та піячив у шинку. Грин. II. 171.