Словник української мови (1927)/загибати
| ◀ загибання | Словник української мови З загибати |
загибель ▶ |
|
Загиба́ти, ба́ю, єш, сов. в. заги́бнути, ну, неш, гл. Погибать, погибнуть, пропадать, пропасть. Горе з жінкою-бідою вік каратати — що маю робити! — мушу загибати! Каменец. у.