Словник української мови (1927)/загирити
| ◀ загиржати | Словник української мови З загирити |
загівляти ▶ |
|
Заги́рити, рю, риш, гл. Утратить, растратить. Загирив маєток. Вх. Зн. 18.
| ◀ загиржати | Словник української мови Борис Грінченко З загирити |
загівляти ▶ |
|
Словник української мови — З
загирити
Борис Грінченко
1927
Заги́рити, рю, риш, гл. Утратить, растратить. Загирив маєток. Вх. Зн. 18.