Словник української мови (1927)/заговорити
| ◀ заговіти | Словник української мови З заговорити |
заговорювати ▶ |
|
Загово́рювати, рюю, єш, сов. в. заговори́ти, рю́, риш, гл. Заговаривать, заговорить. Єв. Мр. XVI. 17. Заговорять всі вороги, що ся любим ми убогі. Чуб. V. 97. Настане суд, заговорять і Дніпро, і гори. Шевч. 212. 2) = Замовля́ти. *Сл. Желех. *3) — до ко́го. Заговаривать с кем. Сл. Желех.