Словник української мови (1927)/заголювати

by Борис Грінченко

◀ заголубіти

Словник української мови Борис Грінченко З заголювати

заголюватися ▶

Київ: Горно, 1927

Заго́лювати, люю, єш, сов. в. заголи́ти, лю́, лиш, гл. 1) Обнажать, обнажить. 2) Забривать, забрить. Сина в салдати позаторік заголили. Шевч. 479.