Словник української мови (1927)/загоювати

by Борис Грінченко

◀ заготуритися

Словник української мови Борис Грінченко З загоювати

загоюватися ▶

Київ: Горно, 1927

Заго́ювати, го́юю, єш, сов. в. заго́їти, го́ю, їш, гл. Залечивать, залечить, заживлять, заживить (рану). Всі його рани загоює своїм розумним словом. Г. Барв. 163. Його рука поранить і загоїть. К. Іов. 12.