Словник української мови (1927)/загрівати

by Борис Грінченко

◀ загрібок

Словник української мови Борис Грінченко З загрівати

загріватися ▶

Київ: Горно, 1927

Загріва́ти, ва́ю, єш, сов. в. загрі́ти, рі́ю, єш, гл. 1) Согревать, согреть. А чортяка до парубка, давай загрівати його. Г. Барв. 190. Та прихили своє личко, най моє загріє. Гол. IV. 452. 2) Проникнуть со своим теплом. Туди (в труну) й вітер не завіє, і сонечко не загріє. Мир. 183.