Словник української мови (1927)/загрімати
| ◀ загрілий | Словник української мови З загрімати |
загрімотіти ▶ |
|
Загріма́ти, ма́ю, єш, сов. в. загремі́ти, млю́, ми́ш, гл. Начинать греметь, загреметь. Грім уп'ять загрімає. Констант. у. Ой загреми, громику, над моєю кімнатою. Мет. 259. Заревіло, загреміло, застугоніла земля. Стор. М. Пр. 143.
Загрі́мати и загри́мати, ма́ю, єш, гл. 1) Загреметь, застучать. 2) — на ко́го. Закричать на кого. Батько часом на нього загрима. О. 1862. VIII. 19. 2) — кого́. Постоянными криками, бранью отупить кого. Ще в сповиточку загримають тебе. МВ. I. 45.