Словник української мови (1927)/загрімати

by Борис Грінченко

◀ загрілий

Словник української мови Борис Грінченко З загрімати

загрімотіти ▶

Київ: Горно, 1927

Загріма́ти, ма́ю, єш, сов. в. загремі́ти, млю́, ми́ш, гл. Начинать греметь, загреметь. Грім уп'ять загрімає. Констант. у. Ой загреми, громику, над моєю кімнатою. Мет. 259. Заревіло, загреміло, застугоніла земля. Стор. М. Пр. 143.

Загрі́мати и загри́мати, ма́ю, єш, гл. 1) Загреметь, застучать. 2) — на ко́го. Закричать на кого. Батько часом на нього загрима. О. 1862. VIII. 19. 2) — кого́. Постоянными криками, бранью отупить кого. Ще в сповиточку загримають тебе. МВ. I. 45.