Словник української мови (1927)/загугнити
| ◀ загубіль | Словник української мови З загугнити |
загугнявіти ▶ |
|
Загугни́ти, гню́, ни́ш, гл. Заговорить в нос, загнусить. Аж ось пан Олексій покинув читати та як загугнить з своїми школярами. Кв. I. 244. І мені господь послав побратима, — загугнив Кривоніс. Стор. М. Пр. 133.