Словник української мови (1927)/загурити

by Борис Грінченко

◀ загупати

Словник української мови Борис Грінченко З загурити

загуритися ▶

Київ: Горно, 1927

Загуря́ти, ря́ю, єш, сов. в. загу́рити, рю, риш, гл. Занимать, занять, развлекать, развлечь чем-либо, напр., разговорами, заставив забыть прежнее. Загури дитину. Вх. Зн. 18.