Словник української мови (1927)/загуркотати
| ◀ загуритися | Словник української мови З загуркотати |
загурчати ▶ |
|
Загуркота́ти, чу́, чеш и загуркоті́ти, чу́, ти́ш, гл. 1) Загреметь раскатами. Ком. II. 34. Буря повстала, загуркотіло. Мет. 58. 2) Застучать, загреметь. Гур! гур! гур! щось страшно загуркотіло по-під вікнами й стихло. То підкотилась карета. Левиц. Пов. 317. Заскреготали зубами відьми й загуркотіли з хати. Грин. I. 68.