Перейти до вмісту

Словник української мови (1927)/задимати

Матеріал з Вікіджерел

Задима́ти, ма́ю, єш, гл. Задувать, тушить. Каганець горить добре і його ніщо не задима. Дещо, 52. См. Задува́ти.