Словник української мови (1927)/задовольняти
| ◀ задовольнити | Словник української мови З задовольняти |
задоїти ▶ |
|
Задовольня́ти, ня́ю, єш, сов. в. задовольни́ти, ню́, ни́ш, гл. Удовлетворять, удовлетворить. Таке вже серце бог дав матері, що коли її дитина жива і здорова, то щоб була і щаслива, тогді тільки його і задовольниш. Стор. М. Пр. 56.