Словник української мови (1927)/задумливо
Зовнішній вигляд
◀ задумливий | Словник української мови З задумливо |
задумувати ▶ |
|
*Заду́мливо, нар. Задумчиво. Сл. Нік. Чотирі сильних вівчарки, поклавши в траву свої кожухи, задумливо дивились угору. Коцюб.