Словник української мови (1927)/зазлостити
| ◀ зазлість | Словник української мови З зазлостити |
зазмагатися ▶ |
|
Зазлости́ти, щу́, сти́ш, гл. Наделать зла, насолить. Він так зазлостив громаді, що вона йому нічого не зробить, чого б він хотів. Черк. у.
| ◀ зазлість | Словник української мови Борис Грінченко З зазлостити |
зазмагатися ▶ |
|
Словник української мови — З
зазлостити
Борис Грінченко
1927
Зазлости́ти, щу́, сти́ш, гл. Наделать зла, насолить. Він так зазлостив громаді, що вона йому нічого не зробить, чого б він хотів. Черк. у.