Словник української мови (1927)/зазімкуватий

by Борис Грінченко

◀ зазімки

Словник української мови Борис Грінченко З зазімкуватий

зазімований ▶

Київ: Горно, 1927

Зазі́мкуватий, а, е. Который зимой тощает, болеет, а весной поправляется. Зазімкуватий віл. Черк. у. Мо' я ще довго проживу, мо' я така зазімкувата.