Словник української мови (1927)/закадити
Зовнішній вигляд
◀ закав'ядити | Словник української мови З закадити |
закаження ▶ |
|
Закади́ти, джу́, диш, гл. 1) Закадить (ладоном). 2) Задымить. Витяг з кишені гаманець з своїм тютюном і закадив махоркою. Левиц. Пов. 232.