Перейти до вмісту

Словник української мови (1927)/закандзюблювати

Матеріал з Вікіджерел

*Закандзю́блювати, люю, єш, сов. в. закандзю́бити, блю, биш, гл. 1) Загинать, загнуть (крючком). 2) Задирать, задрать. Диви, як носа закандзюбив — і не дістанеш! Звен. у., с. Пальчик. Ефр.