Словник української мови (1927)/закарлючувати
| ◀ закарлючка | Словник української мови З закарлючувати |
закарлючуватися ▶ |
|
Закарлю́чувати, чую, єш, сов. в. закарлю́чити, чу, чиш, гл. Загинать, загнуть крючком. *Сл. Желех.
| ◀ закарлючка | Словник української мови Борис Грінченко З закарлючувати |
закарлючуватися ▶ |
|
Словник української мови — З
закарлючувати
Борис Грінченко
1927
Закарлю́чувати, чую, єш, сов. в. закарлю́чити, чу, чиш, гл. Загинать, загнуть крючком. *Сл. Желех.