Словник української мови (1927)/закасувати
| ◀ закастрити | Словник української мови З закасувати |
закасуватися ▶ |
|
Зака́сувати, сую, єш, сов. в. закаса́ти, са́ю, єш, гл. Засучивать, засучить, заворачивать, заворотить. Рукава в неї за білі лікті закасовані. МВ. II. 176.
Закасува́ти, су́ю, єш, гл. 1) Превзойти. Мій буланий навзаводах закасував його мишатого. К. Михальч. 2) Уничтожить, исключить. Колись до війська людей вербували, а тепер їх закасували. К. Михальч.