Словник української мови (1927)/заквилити

by Борис Грінченко

◀ заквашуватися

Словник української мови Борис Грінченко З заквилити

заквитати ▶

Київ: Горно, 1927

Заквили́ти, лю́, лиш, гл. Жалобно застонать, заплакать. Заквилило два соколоньки, на воротях сидячи. Рк. Макс. Заквилить дитятко, схилиться до його Маруся гойдати. МВ. II. 180.