Перейти до вмісту

Словник української мови (1927)/заклин

Матеріал з Вікіджерел

Закли́н, ну, м. Заклятие. Гроші ті (скарб) заклинені, бо той, що клав, казав: котра рука поклала, то та най їх озме. Отже той заклин мусить вигоріти. Шух. I. 44.