Словник української мови (1927)/заклинцювати
| ◀ заклинцьовувати | Словник української мови З заклинцювати |
закліпати ▶ |
|
Заклинцьо́вувати, вую, єш, сов. в. заклинцюва́ти, цю́ю, єш, гл. 1) Набить стену клинышками перед обмазкой глины. 2) — в кайда́ни. Заковать в кандалы. Лихі люде закинули його в куну, та ще й заклинцювали в кайдани. О. 1862. VII. 47. *3) Заклинивать, заклинить. Сл. Нік.