Словник української мови (1927)/заклопотати
| ◀ заклопотання | Словник української мови З заклопотати |
заклопотатися ▶ |
|
Заклопота́ти, чу́, чеш, гл. Причинить много забот, хлопот. Бо свекруха й лепетуха, сварливая голова, вона ж мене заклопоче, — я ж дівчина молода. Чуб. V. 535.