Словник української мови (1927)/закмітити
| ◀ закметити | Словник української мови З закмітити |
закмічувати ▶ |
|
Закмі́чувати, чую, єш, сов. в. закме́тити, ме́чу, тиш и закмі́тити, мі́чу, тиш, гл. Замечать, заметить, запоминать, запомнить. Я й закметив їх (слова з книжки) зараз, скоро почув, як він читав. Г. Барв. 177. Закмітити у голові собі. Сосницк. у.