Словник української мови (1927)/заколоти
| ◀ заколота | Словник української мови З заколоти |
заколотися ▶ |
|
Заколо́ти, лю́, леш, гл. 1) Заколоть. Занудило коло серця, закололо в боку. Шевч. 68. Злякався — аж у п'яти закололо. Ном. № 4386. 2) Заколоть, убить колющим оружием. 3) Зарезать (о свиньях). Прийди, серце Миколю, поросятко заколю. Чуб. V. 11.