Словник української мови (1927)/закопувати
| ◀ закопування | Словник української мови З закопувати |
закопуватися ▶ |
|
Зако́пувати, пую, єш, сов. в. закопа́ти, па́ю, єш, гл. 1) Закапывать, закопать, зарывать, зарыть. Убили його та й закопали під яблунею. Рудч. Ск. I. 157. Нехай в'яне, поки закопають. Шевч. 12. Бодай тебе, мій миленький, в землю закопали! Лавр. 107. А під котрою ж то вербою ви, діду, закопали гроші? Левиц. I. 99. 2) Вкапывать, вкопать, врывать, врыть. Скажімо ся поховати, ще й хрест закопати. Чуб. V. 209.