Словник української мови (1927)/закортіти

by Борис Грінченко

◀ закоростявіти

Словник української мови Борис Грінченко З закортіти

закорчавіти ▶

Київ: Горно, 1927

Закорті́ти, ти́ть, гл. безл. Сильно захотеться. Аж труситься, так йому закортіло напиться тієї помсти. Стор. I. 187. Закортіло чоловіка зайти у шинок. Рудч. Ск. II. 129.