Словник української мови (1927)/закосичувати
| ◀ закосичити | Словник української мови З закосичувати |
закосичуватися ▶ |
|
Закоси́чувати, чую, єш, сов. в. закоси́чити, чу, чиш, гл. Убирать, убрать, украсить цветами голову или головной убор. Ой зроблю я косиченьку саму бервінкову, закосичу кресанину свому миленькому. Гол. IV. 448. *А волосся закосичила свіжими блідожовтими трояндами. Лепкий.