Словник української мови (1927)/закручувати
| ◀ закручування | Словник української мови З закручувати |
закручуватися ▶ |
|
Закру́чувати, чую, єш, сов. в. закрути́ти, кручу́, тиш, гл. 1) Закручивать, закрутить, завертеть. Козак сього не злюбив, тілько усок закрутив. Мет. 115. Закрутив носом, як тертого хріну понюхав. Ном. № 3396. Закрутив веремія. Ном. № 3928. 2) Закручивать, закрутить (о ветре). Як повіяв вітер, посіяв сніг зверху і знизу, далі як закрутило! О. 1802. IV. 87. 3) Зарабатывать, заработать прядением. А Ганна грошей не жалувала… посилала, що було закрутить веретеном. Лев. I. 57. 4) Сов. в. Закутить. Шо за тиждень заробе, усе у неділю прогуля. От раз… узяв він у хазяїна плату, та як закрутив. Мнж. 142. *5) Замошенничать, зажулить. Він мені закрутив аж три карбованці. — Йому грошей не варто позичати, бо закрутить. Крим.