Словник української мови (1927)/закурюватися
| ◀ закурювати | Словник української мови З закурюватися |
закусити ▶ |
|
Заку́рюватися, рююся, єшся, сов. в. закури́тися, рю́ся, ришся, гл. 1) Начинать, начать дымить, задымиться. Занялась хата, перекинуло вогонь на другу, — он уже й та закурилася. Гринч. Бода́й тобі закури́лось. Бранное пожелание пожара. Що не по їх, зараз: «щоб і подзвонилось, щоб і закурилось». Г. Барв. 438. 2) Закуриваться, закуриться. Ніяк не закурюється люлька, — тютюн вохкий. Гринч. 3) Закапчиваться, закоптиться, потемнеть от дыму. Увесь дім закуривсь і почорнів од диму. Стор. МПр. Огнище розложив таке, що аж небо закурилось, аж до бога дим дойшов. Драг. 17. 4) Начинать, начать пылить, запылить. Не жаль мені доріженьки, що закурилася. Говорится также и о снеге. От схопилась хуртовина, закурилася долина. Щог. В. 30. 5) Запыливаться, запылиться, покрыться пылью.