Словник української мови (1927)/закіль
| ◀ заківок | Словник української мови З закіль |
закім ▶ |
|
За́кіль, нар. Пока. Світи, зоре, на все поле, закіль місяць зійде. Мет. 37. Я в школі аж у трьох дяків учивсь, закіль навчивсь читання да писання. К. Дз. 232.