Словник української мови (1927)/закінчитися
| ◀ закінчити | Словник української мови З закінчитися |
закіп ▶ |
|
Закінча́тися и закінчи́тися, чу́ся, чи́шся, гл. Закончиться, окончиться. А тисяча годів у тебе — день єдиний, вчорашній ніби день, що сю ніч закінчився. К. Пс. 24. День закінчився весільним бенкетом. Стор. М. Пр. 73.