Словник української мови (1927)/заливати
| ◀ заливання | Словник української мови З заливати |
заливатися ▶ |
|
Залива́ти, ва́ю, єш, сов. в. зали́ти и залля́ти, ллю́, ллє́ш, гл. 1) Заливать, залить. Єв. Мр. IV. 37. Заливає Дунай бережечки, та нікуди обминути. Мет. 61. На сире коріння, на біле каміння ніжки свої козацькії посікає, кров'ю сліди заливає. Дума. Залив… огонь. Рудч. Ск. I. 37. Зали́ти о́чі. Напиться пьяным. Співав, хто мав на те охоту, заливши очі наперед. Мкр. Г. 48. Залива́ти за шку́ру са́ла. Сильно допекать. Ном. № 5850. Шевч. 586. Котл. Ен. II. 22. 2) — в кайда́ни. Заковывать, заковать. Ой залили сотника Харька Шамраївці у кайдани. Мет. 426. Ой узявши істиха під руки, залийте в кайдани, а заливши та у ті кайдани, закидайте в темницю. К. С. 1882. III. 614. *3) Пыль в глаза пускать.