Словник української мови (1927)/залубниці
| ◀ залубний | Словник української мови З залубниці |
залубні ▶ |
|
Залу́бниці, ць и залу́бні, бень, ж. мн. = Залу́биці. Подивлюся на подвір'є, — лише слід, де ковані залубниці стояли, де вороні коники ірзали, то ті ж мою Марусеньку взяли. Гол. II. 112. *Залубні заскреготали по каміннім під'їзді, скотилися у сніг і посунулись конною дорогою в село. Легкий.