Словник української мови (1927)/залупити

by Борис Грінченко

◀ залупати

Словник української мови Борис Грінченко З залупити

залуплювати ▶

Київ: Горно, 1927

Залу́плювати, люю, єш, сов. в. залупи́ти, плю́, пиш, гл. Отворачивать, отворотить (кожу), залупливать, залупить. Свашка-неліпашка: шишок не ліпила, та всі залупила. Гринч. III. 547. — о́чі. Выворотить веки. Залуплює очі. Каменец. у.