Словник української мови (1927)/зальоги

by Борис Грінченко

◀ залущати

Словник української мови Борис Грінченко З зальоги

зальопанка ▶

Київ: Горно, 1927

Зальо́ги, гів, м. мн. Засада. Вони обидва лежали тоді в зальогах з киями — один з одного боку, а другий з другого; ми туди, а вони до нас. Павлогр. у. ( Залюбовск.).